Інформаційний центр "Новосанжарщина", радіостудія "Берегиня", газета "Світлиця"   

«ЛЕНІН ВІДПУСКАЄ УКРАЇНУ В МАЙБУТНЄ»

Дмитро ТРОХИМЧУК
Фото автора
    Минулий тиждень став для новосанжарців, як і для всієї України, переломним: у нашому селищі майданівці перейшли до активних дій. Почалося все у четвер 20 лютого, коли опівдні у центрі Нових Санжар зібралися люди, аби провести панахиду за всіма убитими на Майдані. Перед громадою виступали священики, громадські активісти, а під кінець людей попросили не розходитися, бо чекали гостей з Києва, котрі мали розповісти, яка там ситуація. Охочі продовжували виступати. Раптом з юрби вийшов чоловік, одягнений у камуфляжну військову форму і з шоломом на голові. Це був Володимир Паршевлюк, який зі своєю дружиною Розою тільки-но прибув зі столичного «фронту». Увесь його вигляд говорив одне: хлопець на власні очі бачив ті жахи, що натворив режим Януковича, ті десятки мертвих тіл, невинних загиблих молодих душ… Його промова захриплим від криків розпачу за Небесною сотнею голосом тривала не довго, але достатньо для того, щоб чоловіки, жінки та навіть діти без найменших роздумів у кількості близько трьохсот чоловік зайшли до адміністративного будинку. Будівля виявилася порожньою: вищого керівництва на місцях не було, як не було і половини апаратів районної ради і держадміністрації. Дивитись в очі і задавати питання було просто нікому. Тоді активісти зайшли до кабінетів чиновників на першому і другому поверхах та винесли портрети президента Віктора Януковича, які потім були розбиті, розтоптані і викинуті в смітниці.
    «А де ж у цей час була міліція?» – мабуть, запитаєте ви. Про це хотіли спитати і майданівці. Люди мали намір іти до стін райвідділу і пікетувати будівлю, та селищний голова Андрій Река вголос пообіцяв, що негайно ж викличе очільника правоохоронців по телефону, і через кілька хвилин Сергій Махно стояв перед громадою. «Ми не хочемо чути ніякої «води», лише на одне питання дайте пряму відповідь: міліція з народом?» – як і раніше голосно, з неприхованим переживанням запитав Володимир Паршевлюк. «Ми всі присягали на вірність українському народу, – сказав Сергій Анатолійович, – тому запевняю, що злочинних наказів райвідділ виконувати не буде».
    Далі активісти одноголосно вирішили вирушити до районного штабу Партії регіонів, який, хто не знає, розміщений біля центрального ринку у приміщенні підприємства «Факт». Двері були зачинені. На вимогу пікетувальників до приміщення приїхав депутат обласної ради від ПР Григорій Перерва. Він відчинив людям вхід до офісу. Усередині активісти виявили символіку Партії регіонів: прапори, листівки, заяви на прийом у члени партії тощо. Усе це активісти згребли і викинули з другого поверху на вулицю, де потім і спалили перед входом в офіс. Григорію Перерві пропонували вийти з партії, на що він твердо відповів відмовою, після чого люди почали скандувати «Ганьба!» і «Банду геть»! І відразу ж кілька майданівців відвели Григорія Степановича до райвідділу міліції.
    Решта людей попрямували в ті місця, де були розміщені білборди із зображенням народного депутата від Партії регіонів Олексія Лелюка. На кількох з них написали червоною фарбою слово «Зрадник». «То не червона фарба, то є кров наших героїв, які загинули в столиці. Вона завжди буде на руках регіоналів», – закричав Володимир Паршевлюк. Решту білбордів обкидали пляшками із зеленкою, зображення пошкодили простою лопатою. Також активісти розібрали частину Дошки пошани (яку потім знову зібрали) і закреслили фарбою ім’я Олексія Лелюка у списку почесних громадян Новосанжарщини. Також пошкодили і частково спалили білборд із зображенням регіоналів, що «намертво» був прикріплений на стіні адміністративної будівлі. «Ці люди є ворогами українського народу і через таких, як вони, сьогодні гинуть наші побратими на вулицях Києва», – зауважив один із лідерів активістів.
    Після цього члени громади знову зібралися на площі біля Новосанжарської РДА та пом’янули хвилиною мовчання загиблих на Майдані і виконали Гімн України. На цьому активні дії того дня закінчилися.
Які події далі відбувалися в країні, ми знаємо: деспотичний режим Януковича був повалений, а сам гарант Конституції, прав та свобод всіх жителів України втік у невідомому напрямку. А що ж було в Нових Санжарах? У неділю 23 лютого о 13.00 на площі перед райдержадміністрацією знову зібралося народне Віче, гаслами якого було знищення старої системи та побудова нової України. Мабуть, вперше люду зібралося кілька тисяч. Ажіотаж можна було зрозуміти. По-перше, моноліт влади, який іще місяць тому видавався непохитним, тріснув і розвалився на шматки. По-друге, ще в суботу Новими Санжарами почали ходити чутки: «Завтра впаде Ленін!» Прихильники комуністичного вождя почали готуватися до його захисту, патріоти – радіти тому, що останнього ідола радянської системи буде повалено. Звичайно, без дискусій не обійшлося. Андрій Река запропонував «розібратися з пам’ятником» 25 лютого, коли зможе узаконити це рішенням сесії селищної ради, та все, як і скрізь, вирішила більшість. 95 відсотків присутніх скандувало: «Сьогодні! Негайно! Зараз!» і ті ж самі «проценти» підняли руки догори голосуючи «за». Проти проголосувало лише кілька чоловік. Миттєво декілька активістів піднялися по високій драбині і накинули троси на шию Іллічу. По телевізору показували, якою технікою у різних населених пунктах України валили Леніна: і КамАЗами, і кранами… У Нових Санжарах зробили це голими руками. Чоловік зо двадцять схопилися за троси і почали по команді смикати на себе, як силачі при перетягуванні канату. Пам’ятник «опирався» хвилин зо три, а потім, розхитавшись, пробив головою бетонну плиту, якими вимощено центральну площу.
Оратори виступали, стоячи просто на спині поваленого вождя пролетаріату. Хтось фотографувався біля ідола, а хтось кувалдою навіть пробував відбити кусок вуха. Та дзвінкий звук міцної бронзи швидко розвіяв бажання останніх. А член партії «Свобода» Микола Призов прокоментував це так: «Я не був прихильником повалення пам’ятника, хотів, щоб його спокійно перенесли десь під музей. Але тепер, з огляду на останні криваві події у столиці, я розумію, що тільки так Ленін та його жахлива ідеологія відпустить Україну в майбутнє…».
    Далі громада знову перейшла на традиційне місце проведення Віче. І над площею під траурну мелодію залунали імена і прізвища загиблих у Києві революціонерів Майдану та правоохоронців. Після цього священики УПЦ Київського патріархату провели молебень за усіма загиблими і закликали учасників Віче до спільної молитви.
    «Революція в Україні – це лише 10 відсотків від того, що нам належить зробити! Попереду іще важка робота, аби до кінця зламати стару систему. І нехай не тішать себе ті, колишні, які тепер і самі стали під азарівське слово «папєрєднікі», хто ще мріє на крові майданівців потрапити до владних крісел! Не пустимо їх туди! Ви усіх їх знаєте, тому не послаблюйте увагу і слідкуйте за тими, хто вчора втілював злочинний режим, а завтра перелицюється на патріота!» - закінчили промову оратори.